ВІДЧАЙДУШНА БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ «РАННІХ ПТАШОК»

Їх називають «ранніми пташками», «поспішайка­ми», «нетерплячками»… Вони прийшли в цей світ ще зовсім неготовими до виживання поза межами материнського захисту, а від їхнього бажання вижити та рівня кваліфікованої медичної допомоги безпосередньо залежить — чи житиме малюк, наскільки буде здоровим, і як саме складеться його доля надалі. Сімнадцяте листопада в Україні, як і в понад 200 країнах, належить їм, бо це — Всесвітній день недоношених діток. Його символом традиційно є фіолетовий колір, яким підсвічують визначні архітектурні споруди та пам’ятки у різних куточках планети, прикрашають фіолетовими повітряними кульками відділення дитячих лікарень. Люди доповнюють свій одяг фіолетовими елементами, закликаючи звернути увагу на проблеми недоношених малюків. У рамках єднання з міжнародними традиціями, на Буковині, як і в Україні загалом, поступово збільшується кількість таких тематичних заходів. Бо сім’ї, в яких дитя народилося передчасно, потребують допомоги, підтримки суспільства, співчуття, розуміння, прийняття.
На жаль, у нашій області «ранніх пташок» чимало. «Збільшується кількість дітей, які народжуються з надзвичайно низькою вагою. Вдається виходжувати діток від 500 грамів з 22 тижня вагітності. Хочемо, щоби малюки отримали якісний порятунок. А ще — донести батькам, що недоношеність — це не вирок…,» — прокоментувала ситуацію чернівецьким виданням Олена Власова, головний експерт ДОЗ з неонатології у Чернівецькій області, кандидат медичних наук. За 9 місяців цього року у Чернівцях народилося 6595 дітей. З них недоношених живих — 224, 14 — із вагою менше 1000 грамів та 36 крихіток — менше 1500 грамів. Решта — з вагою від 1500 до 2500 грамів.
«Ранні пташки» з пологових відділень потрапляють до відділення для виходжування передчасно народжених дітей та інтенсивної терапії і реанімації новонароджених Чернівецької обласної дитячої лікарні. Тут самовіддано працюють хороші досвідчені фахівці, які роблять усе можливе, щоб підтримати вогник маленького життя, допомогти йому повноцінно розгорітися. Додому ж маленьких пацієнтів відпускають лише після набору ваги 2500г, коли налагоджені всі основні функції організму. Зазвичай, це займає від одного до трьох місяців.
Про свою роботу в одному з найважчих відділень дитячої лікарні та крихітних пацієнтів нам розповіла заставнівчанка Галина Горохова (Місюк), яка вже 10 років працює лікарем-анестезіологом відділення реанімації новонароджених ЧОДКЛ. Звичайно, щодня доводиться стикатися з непростими ситуаціями, рятувати життя. Втримати оптимізм допомагають і здорові дітки, за розвитком яких потім слідкує, щира вдячність батьків, які після виписки продовжують спілкуватися, діляться досягненнями.
Галина Степанівна радить майбутнім матусям бути максимально уважними до свого здоров’я під час вагітності, щоб мінімізувати ризик передчасних пологів і ускладнень. Вчасно ставати на облік, обирати хорошого фахівця, прислухатися до порад лікарів, уникати сезонних вірусів, скупчень людей, багато часу проводити на свіжому повітрі. Зберігати спокій та оптимізм…
Відсутність самостійного дихання і терморегуляції, критично низька вага, численні інфекції, через які — знайомство із сильними лікарськими препаратами, антибіотикотерапія — лише частина тих випробувань, які долають «ранні пташки». Їм доводиться боротися з усіх сил, вірити, що все нарешті буде добре, хоча однозначних прогнозів лікарі, зазвичай, не дають. Маленькі пацієнти дивують всіх, часто вибираються з надважких діагнозів, виростають чудовими людьми, які потім ні в чому не уступають ровесникам, іноді й перевершують їх власними досягненнями. Саме позитивні результати надихають як лікарів, так і батьків, на таку відчайдушну боротьбу за життя, яка триває постійно — реанімаційне відділення не буває без пацієнтів.
Заставна пишається хорошим лікарем-неонатологом Галиною Гороховою, їй завдячують своїм життям численні малюки, серед яких зовсім юні заставнівчани, чиї матусі розповіли нам свої непрості життєві ситуації… Кожна історія крихітного пацієнта — особливо трепетна, бо пов’язана з найбільшим таїнством народження людини, бо яскраво ілюструє ключове бажання жити…
Вересень 2015 року сім’ї Ольги Величко (Вакарчук) та Василя Величка приніс серйозні випробування. Це прекрасне подружжя вже виховувало дворічну красуню-донечку і чекало на народження синочка. Однак на 30 тижні вагітності почалися передчасні пологи… Маленький Захарчик народився з вагою 1900г та серйозними проблемами, з якими з перших днів довелося боротися… Як лікарі, так і батьки зробили все можливе для порятунку. Описати повноцінно пройдені ними труднощі майже неможливо — лише той, хто бачив ситуацію зсередини, може зрозуміти, усвідомити скільки зусиль потрібно докласти і новонародженій крихітці, і виснаженим батькам, які не були готові до такого повороту подій, і медичному персоналу, який рятує пацієнта. Для пересічних людей ця відчайдушна боротьба залишається за кадром звичного життя…
Завдяки злагодженим діям персоналу відділення реанімації ЧОДКЛ Захарчика врятували! Нині це прекрасний трирічний хлопчик, надзвичайно милий, привітний, водночас дуже мужній, бо не плаче через синці і подряпини. Єдине, з чим важко миритися, — візити в лікарню. Навіть звичайні огляди лікаря лякали малюка, який з перших днів життя витримав безліч ін’єкцій, маніпуляцій і процедур… Здоров’я тобі, сонечко! Рости на радість батькам, сестричці і всій родині!
Інший наш герой — Богданчик Ковалик — один із чарівних двійняток, які 14 червня з’явилися на світ у сім’ї Тетяни Грекул-Ковалик та Василя Ковалика. Попри те, що вагітність проходила без ускладнень, пологи почалися стрімко на 32-33 тижні. Першим народився Романко (2050г), а Богданчика (2000г) ледве врятували… Малюк був у дуже важкому стані. За його життя спершу боролися лікарі реанімаційного неонатологічного відділення на чолі із Денисом Колюбакіним, потім — реанімація ЧОДКЛ, де наша Галина Степанівна та її колеги зробили все необхідне для порятунку, а далі — відділення для недоношених діток, в якому про крихітку дбала, насамперед, лікар Єлизавета Трекуш. Малюк довго вчився їсти, дихати, адаптовувався і нарешті виборов своє право на життя! Його братик, сестричка, батьки, бабусі, дідусі, тітоньки безмежно вдячні і тим лікарям, які були поруч, правильно діяли у надскладні моменти, і всьому персоналу, який долучився до порятунку їхнього Богданчика. Тепер він щасливо росте і добре розвивається. Попереду — радісне веселкове дитинство!
Матусі врятованих діток згадують перші місяці життя їхніх крихіток надзвичайно емоційно. То був період важких випробувань на силу духу, витримку. Ніхто не міг знати напевно, чи буде ця відчайдушна боротьба за життя успішною. На щастя, найбільші труднощі вже подолано. А їхній позитивний результат свідчить про те, що з людською та Божою допомогою проблеми «ранніх пташок» можна успішно подолати, головне — не втрачати віри та оптимізму.