ЗАЙШЛИ У СУПЕРЕЧКИ — ЇХ РОЗВ’ЯЗОК ЗНАЙДЕМО У СУДІ

Останніми роками Україна будує правову європейську державу, де  діють справедливі і шляхетні закони, серед яких і закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», прийнятий чинною Верховною Радою України у грудні 2015 року і підписаний Президентом України П.Порошенком. Чомусь цей документ на свій манер трактує або його не розуміє очільник Заставнівської ОТГ, який напередодні Великодня намагався із «своє дзвіниці» пояснити, чому не укладає відповідну угоду із ЗОРГ «Голос краю» і на сторінках часопису не надруковане Пасхальне привітання за його підписом. Це відео можна переглянути на офіційній сторінці у Facebook та каналі на Youtube.
Так, згідно із ч. 2 ст. 9 вищезгаданого Закону встановлено, що приміщення, які перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше, ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування. Як бачимо, і ще раз наголошую, «передаються», а не «надаються» на якийсь там рік. Окрім цього, редакції мають пріоритетне право на укладення договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а не безкоштовний друк інформацій і матеріалів, як це комусь хочеться. Окрім того, при ухваленні Закону, профільний комітет Верховної Ради України зауважив, що такі преференції редакціям надані для того, аби вони не «зникнули» із інформаційного простору України і мали час міцно стати на ноги.
Ставлю до відома очільника ОТГ, що до роздержавлення газета від райдержадміністрації, райради отримувала щомісячну дотацію у розмірі — від 20000 до 25000 грн., у рік це виходить —від 240 до 300 тисяч грн. Свою лепту, як один із співзасновників, вносила і міська рада (це була також дотація або оплата за опалення). Нині газета виживає на передплаті, окремих платних інформаціях, оголошеннях і вітаннях (його вартість на 6 стор. — 100 грн.), звісно, дорожча перша шпальта, але там друкується обмежена кількість (від 1 до 3). Ніхто видання не дотує, бо це не дозволяє вищезгаданий закон, також нема і співзасновників, які вийшли майже водночас із міською радою, закріпивши це у своїх розпорядженнях та рішеннях. Ніяких благодійних коштів газета також не має. На чому нам тоді жити, як оплачувати не дешевий друк, інші витрати, виплачувати заробітну плату? Незважаючи на те, що майно редакції передано колективу газети безоплатно співзасновниками, райдержадміністрація та райрада уклали угоди на висвітлення своєї роботи, та, звісно, оплачують свої інформації. Для прикладу, аналогією є реформування колишніх колгоспів, адже там також працівникам надали безоплатно майнові та земельні паї (вони лише оплачували виготовлення державних актів). Коментарі, як мовиться — зайві.
У статті 14 вищезгаданого документа йдеться про те, що Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Що не зрозуміло викладено?
Виходячи із вищевикладеного, газета «Голос краю» хоче і намагається працювати у правовому полі. Угода відразу буде підписана, якщо у ній будуть дотримані вищезгадані норми чинного законодавства України. Звісно, усього знати неможливо і тому потрібно багато читати, аналізувати, думати, навіть вчити закони, радитися із фахівцями, юристами, не соромитися запитувати та консультуватися.
У разі неможливості досудового врегулювання цього питання чи особистої принципової позиції очільника Заставнівської ОТГ, пропоную звернутися з відповідною позовною заявою до суду, де на всі питання у формі «Судового рішення» фахово нададуть необхідні відповіді, яких дотримуватимемося і ними у майбутньому керуватимемося. Україна — правова держава і живе за законами, указами, постановами, як того вимагає світова спільнота, умови щодо вступу до ЄС і про це ні на одну мить не варто забувати. Помилятися може кожен і лише сильна, освічена, вольова людина це визнає і відразу виправляє ситуацію.
З повагою, Л.БАЛАНЕЦЬКА, головний редактор газети «Голос краю»