ХУСТКА
На фоні морознім зимова хустина.
Як квітка весняна, як пізня калина.
Як літечком вишня червона і пишна.
Чого ж ти, хустино,
із моди та й вийшла?
Чого тебе діти поклали у скриню?
Тернову, картату, зелену і синю.
Велику, маленьку, шо впала на плечі.
Чому ці хустини назвали «старечі»?
Чому старомодна ця хустка з квітками?
Лежить вона поруч
з старими свитками.
З намистом, наміткою. І спочиває.
І лише бабуся її запинає.
Хустино, хустино, ти доля жіноча.
Ти серце, ти пісня, ти радість дівоча.
Краса ненаглядна, розкішна і стильна.
Народ наш єднаєш, бо ти є всесильна.
Червона — на свято,
рожева — дитині.
А матері личить зелена і синя.
А чорна, а чорна вона на жалобу.
А ще на тривогу, війну і хворобу.
На свято — яскрава.
На будень — простенька.
Кайма на всі боки легка, зелененька.
Пацьорки із вовни, із льону патлаті.
В хустині ходила бабуся по хаті…
А нині флешмоби. Як мило, як гарно.
Святково, квітково,
зимово, безхмарно.
Моя ти, хустино, ти світишся наче.
І разом зі мною смієшся і плачеш.
Г.ПОТОПЛЯК
7 грудня вперше відзначався Всесвітній День української хустки. Споконвіку українки носили хустку, яка вважалась оберегом, символізувала любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм.
Ще з давніх-давен хустина для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки її носили упродовж усього року. При цьому вона була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.
Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція, до речі, збереглася в Україні й донині.
З нагоди Всесвітнього Дня української хустки, у Горішньошеровецькій сільській бібліотеці оформили прекрасну виставку — «З бабусиної скрині».
Користуючись нагодою, разом із працівниками сільської ради,приєдналися до всеукраїнського флешмобу — «Зроби фото з хусткою».
У цей день відвідувачі(жінки) бібліотеки могли приміряти перед дзеркалом хустки, представлені на виставці, переконуючись, які кольори їм пасують та личать найбільше.
О.БАЛАН, завідувач бібліотекою-філіалом с.Горішні Шерівці