С.СВІТЛИЧНА
Подія, за якою в суботу, 15 грудня, спостерігали мільйони православних не тільки України, але й багатьох інших країн світу, на яку чекали сотні років наші славні предки та нині сущі справжні українці, відбулася. Ми маємо, нарешті, свою єдину православну Церкву в Україні та його голову — предстоятеля Епіфанія. Це потвердив Об’єднавчий собор у Києві, куди з’їхалися тисячі наших співвітчизників, аби підтримати священнослужителів, аби з перших уст почути благодатну новину та привітати всіх, хто стояв у витоках цього історичного рішення. Але удвічі приємно, що серед небагатьох мирян, звичайних прихожан церков, які взяли участь у голосуванні за нового предстоятеля, був наш земляк, уродженець с.Дорошівці, відомий буковинський благодійник, меценат Микола Малик. Ми його попросили поділитися своїми враженнями та відчуттями.
— Словами передати відчуття творення історії на твоїх очах, за безпосередньої участі в цьому процесі, просто неможливо, — емоційно-захоплено розповідає Микола Онуфрійович. — Мені навіть не могло таке приснитися, що Архієпископ Чернівецький і Кіцманський, владика Онуфрій запропонує взяти участь у Об’єднавчому соборі, як прихожанину храму Різдва Христового УПЦ КП м.Чернівці. Це, звісно, мрія кожного українця бути учасником такої величної події, тому я погодився і отримав велику Божу благодать від побаченого й почутого. Перед початком Собору в храмі Малої Софії м.Київ відслужили Божественну літургію, після чого архієреї, священики та ми, прихожани (по одному від єпархії), які представляли три православні церкви — Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву та Українську православну церкву, яка перебуває в єдності з Московським патріархатом, зареєструвалися на Собор. Від УПЦ (МП), відомо, що було два представники — митрополит Вінницький і Барський Симеон (Шостацький), а також митрополити Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко). Спершу нас запросили взяти участь у відкритому голосуванні за Статут єдиної православної Церкви, далі при нас друкували бюлетені для таємного голосування. У першому турі я голосував за митрополита Епіфанія, на другому місці був митрополит Волинський Михайло, на третьому — митрополит Вінницький УПЦ (МП) Симеон. Владика Михайло попросив зняти його з голосування в другому турі, тому до бюлетенів другого туру були занесені владики Епіфаній від УПЦ КП та Симеон — від УПЦ (МП). Участь у другому турі свій голос віддавали лише єпископи. Більшістю голосів переміг митрополит Епіфаній, який і став предстоятелем Православної Церкви в Україні. В миру він — Сергій Думенко, який народився на Одещині, але дитячі й юнацькі роки провів на Буковині. У с.Стара Жадова, що на Сторожинеччині, живуть його мама і два брати. Отже, маємо ще одного земляка-духівника, але справжнього українця, відданого Господу й Україні, на якого ми покладаємо великі надії й сподівання, що він зуміє гідно продовжити розпочату велику справу єднання всіх православних українців. Як сказав новообраний предстоятель: «Мені випала велика честь зробити перший крок, але далі будуть тисячі кроків, які маємо робити всі разом у єдності та з Божою допомогою».
Що ж, 6 січня нас чекає ще одна історична мить — отримання Томосу — почесної Грамоти про нашу автокефалію з рук Вселенського Патріарха Варфоломія. Ми добре усвідомлюємо, що нарешті від’єднуємося від Росії, за що маємо дякувати Господу, а ще патріарху Всієї України Філарету за його шляхетність та мудрість. Отже, мусимо й надалі бути цілеспрямованими у своїх думках і вчинках, допомагати предстоятелю та всім архієреям розбудовувати справжню Українську Церкву — міцну духовну основу нашої незалежності.